Дмитро Рубець

Скільки я пам'ятаю, мені завжди хотілося малювати – з раннього дитинства щось намагався, і близькі відзначали талант. Мій дідусь, Юрій Михайлович Клочко – заслужений художник СРСР та України, був директором та викладачем мистецької школи – і я закінчив цю школу під його наглядом. Передбачалося училище та академія – але життя розпорядилося креативно.

Чомусь вступив до університету на економіста, але зрозумів, що не можу відмовитися від малювання – і тоді вирішив займатися та розвиватися самостійно. Знайшов у Дніпрі викладача, Євгена Миколайовича Прокоф'єва, котрий колись давно теж навчався у мого дідуся. Я захотів стати портретистом. Майже п'ять років займався з ним: від анатомії та копій картин і до пейзажів та портретів – і досі зустрічаємось і разом пишемо щось, кожен своє.

Люблю вчитися, люблю знання – і вважаю, що коли чогось вчитися, то бажано першоджерела. Ціную сім'ю, природу, музичні твори, що надихає спілкування з новими людьми. Навчаюся у кожного художника, чию копію я роблю – це дуже потужно та цікаво!

І ось мені вже майже 38 років... Зараз я, звісно, вже по-новому дивлюся на життя, на особистість, на Бога – значна трансформація. Якщо раніше я писав просто тому, що мені подобається процес, то зараз це щось більш глибоке, духовне та радісне. Що й цінують замовники у моїх роботах.